Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України

ПРО ІНСТИТУТ

ПЕРІОДИЧНІ
ВИДАННЯ

ІНФОРМАЦІЙНІ
ПОВІДОМЛЕННЯ

Історія і діяльність

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П.Семененка Національної Академії наук України (до 1993 р. - Інститут геохімії і фізики мінералів (ІГФМ), до 2006 р. - Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення) був створений 9 січня 1969 р. на базі Сектору геохімії, мінералогії, петрографії; корисних копалин і Сектору металогенії Інституту геологічних наук Академії наук УРСР з метою вивчення складу й еволюції літосфери; виявлення закономірностей формування і локалізації родовищ корисних копалин; розробки геохімічних, мінералогічних і петрологічних критеріїв прогнозування і пошуків родовищ і рудопроявів; синтезу мінералів і виявлення нових видів мінеральної сировини.

18 лютого 1993 р. у зв'язку з посиленням рудно-металогенічного напрямку Постановою Президії АН України Інститут геохімії і фізики мінералів було перейменовано в Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення (ІГМР).

7 грудня 2006 р. рішенням Президії НАН України (Постанова №326) інституту присвоєно ім'я засновника і першого його директора академіка НАН України М.П.Семененка.

Статут Інституту затверджено Розпорядженням Президії НАН України №738 від 16.11.2016 р.

Основними напрямами наукових досліджень Інституту відповідно до Постанови Президії НАН України №180 від 26.09.2012 є:

- геохімія процесів породо- і рудоутворення, пошукова геохімія та геохімія довкілля;

- регіональна та генетична мінералогія, фізика мінералів, наномінералогія;

- петрологія ендогенних процесів;

- геологія, металогенія та прогнозування родовищ корисних копалин України.

Інститут - єдиний в системі НАН та провідний в Україні науковий центр з визначення віку гірських порід ізотопними методами та вивчення ізотопного складу важких радіоактивних елементів. Наукові інтереси зосереджені на з'ясуванні закономірностей розміщення і відкриття нових родовищ чорних, кольорових, благородних, рідкісних металів, радіоактивних елементів, потенціал яких є в докембрії Українського щита (УЩ) та його обрамленні; впровадженні геохімічних методів пошуку у практику геологорозвідувальних робіт; дослідженнях у галузі фізики мінералів, термобарогеохімії, біомінералогії.

Над виконанням завдань, що стоять перед Інститутом, працює 14 наукових відділів:

- геохімії ізотопів і мас-спектрометрії;

- радіогеохронології;

- пошукової та екологічної геохімії;

- геохімії техногенних металів та аналітичної хімії;

- регіональної та генетичної мінералогії;

- оптичної спектроскопії і люмінесценції мінералів;

- фізики мінеральних структур та біомінералогії;

- проблем алмазоносності;

- петрології;

- геології та геодинаміки докембрію;

- геології та геохімії рудних родовищ;

- геологічних та геохімічних досліджень;

- космоекології і космічної мінералогії;

- мінералогічний музей імені академіка В.І.Вернадського.

Зусилля колективу Інституту направлені, головним чином, на вивчення речовинного складу геологічних утворень в ряду ізотоп - елемент - мінерал - порода - породні асоціації - рудні формації. Ці дослідження є головним елементом у розкритті закономірностей розміщення кориисних копалин, зокрема в докембрійських утвореннях.

При Інституті 11.07.2006 р. створений Центр колективного користування приладами "Мас-спектрометричний центр твердофазного, газового ізотопного та мікроелементного аналізу".

Спеціалізована вчена рада Інституту приймає до захисту дисертації за спеціальностями "геохімія", "петрологія", "мінералогія, кристалографія".

Вирішенню питань розкриття потенціалу рудоносності Українського щита сприяли наукові школи, які існують і розвиваються в Інституті:

- петрологічна (заснована акад. В.І.Лучицьким, проф. М.І.Безбородьком і чл.-кор. АН УРСР І.С.Усенком);

- ізотопної геохімії і геохронології (заснована акад. АН УРСР М.П.Семененком і чл.-кор. АН УРСР Є.С.Бурксером);

- регіональної, генетичної мінералогії і фізики мінералів (заснована акад. АН УРСР І.В.Матяшем);

- літології і пошукової геохімії (заснована акад. АН УРСР Л.Г.Ткачуком і д. геол.-мін. наук, проф. Є.І.Куковським).

З 1979 р. Інститут видає "Мінералогічний журнал", з 2002 р. - збірник наукових праць "Пошукова та екологічна геохімія", а з 2003 р. відновлено видання збірника наукових праць Геохімія та рудоутворення.

При Інституті 31.10.2019 р. створено відділ "Мінералогічний музей ім. акалеміка В.І.Вернадського".

Засновником Інституту та його першим директором був академік АН України Микола Пантелеймонович Семененко - видатний учений у галузі петрології. геохімії, геохрології і рудоносності докембрію. З 1977 року до 2008 р. Інститут очолював академік НАН України Микола Петрович Щербак - вчений у галузі петрології, мінералогії та ізотопної геохронлогії докембрійських формацій, заслужений діяч науки і техніки України, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

З 2008 р. директор Інституту - академік НАН України Пономаренко Олександр Миколайович, фахівець у галузі ізотопної геохронології та геохімії ізотопів.

Інститут має "Стратегію діяльності і розвитку Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П.Семененка НАН України на 2024-2028 р.р."

Реалізація цієї Стратегії покликана сприяти зростанню ролі вітчизняної геологічної науки як важливого чинника розширення знань про геологічну будову території України, в цілому, та Українського щита, зокрема, збільшення внеску Інституту в нарощуванні потенціалу мінеральної сировини України, шляхом:

- підвищення рівня фундаментальних і прикладних досліджень, посилення їх міждисциплінарного характеру;

- активізації прикладних досліджень і розробок, спрямованих на підвищення ефективності геологорозвідувальних і пошукових робіт, зокрема досліджень, спрямованих на вивчення складу мінеральної сировини, створення ефективної інноваційної інфраструктури;

- розвитку інфраструктури досліджень, поліпшення їх матеріально-технічного та інформаційного забезпечення;

- зміцнення кадрового потенціалу, підтримки провідних наукових шкіл, залучення талановитої молоді;

- розвитку освітньої діяльності, розширення участі в підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації;

- подальшої інтеграції у міжнародне наукове співтовариство.

МОВИ